І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як зоря та ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
(В. Самійленко)
Дуже часто називають нашу мову милозвучною, як спів солов’я, бо лине так, як ніжна пісня співучого птаха. Вона немов барвистий український віночок, у якому вплетено різнокольорові стрічки. ЇЇ порівнюють з калиною, бо є такою ж красивою, як народний улюблений символ українців. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» – говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати жоден народ та його культура. Особливо мовне питання найбільш загострилося саме зараз, коли в Україні триває війна. Агресор не тільки вбиває наших людей, нищить міста і села, але й нівечить культуру, мистецтво, слово, бо знає, що мова народу є його національною ознакою, в ній–культура, традиції, сутність свідомості, національний код. І саме зараз, українська мова змінюється сама і змінює світ, стає зброєю, захистом і символом нескореності.
Учні Тіньківського ліцею презентували відеолекцію “Наша мова солов’їна”, в якій висловили свою власну позицію до української мови та її статусу.
Author: А.Д.Валовенко
Валовенко А.Д. - директор ліцею
