Село Тіньки в його сьогоднішньому географічному розташуванні веде відлік часу свого існування з 1958 року, тобто з погляду історичного є досить молодим населеним пунктом. Рівненькі вулиці, як по шнурочку виставлені будиночки, приблизно одного віку зелені насадження – все вказує на те, що село забудовувалося недавно, за планом.
Народженню села посприяла подія, яку по-різному оцінюють навіть самі його жителі. Одні вважають її прогресивною, інші – навпаки. Цією подією було будівництво греблі Кременчуцького водосховища та затоплення Дніпровими водами великих територій
) – були переселені на нове місце і об’єднані в одне село – Тіньки. Ось так закінчилася історія трьох сіл і почалося життя нового великого села.
Шабелянська семирічна школа, 1957 р.
В останні роки перед переселенням у Бужині працювала початкова школа, в Тіньках, Шабельниках та Тарасівці – семирічні школи. Будівлі закладів були невеликими, одноповерховими.
Педагогічний колектив Шабелянської семирічної школи. Прибл. 1955-1957 р.
Ось як про Тарасівську семирічну школу згадує жителька села , яка в ній навчалась:
«Школа була одноповерхова, великі вікна, просторі класи. Були паралельні класи, в одній класній кімнаті навчались учні 1 і 3 класів, в іншій – 2 і 4 класів і т. д. Учнів у школі було небагато. Коли зайдеш в школу – побачиш великий коридор, де проводились лінійки, різні вечори, бесіди. В коридорі стояли стільці. В класах – дерев’яні парти, побілені вапном чи білою глиною стіни. Вікна шторами не завішувались. Електричного освітлення не було. Класи освітлювались гасовими лампами.
Учні мали портфелики для зошитів і щоденника. Разом з портфелем до школи носили торбинку, що зверху затягувалась шнурком. В ній була чорнильниця. Писали дерев’яними ручками з пером. На уроках праці робили різні вироби з глини. В школу приносили зрізи з різних дерев: дуба, клена, вільхи. Виготовляли гербарії.
В школі був хор, драматичний гурток, де ставили різні вистави. Після уроків діти залишались і працювали. Також був і танцювальний гурток, в який входили старші дівчатка.
На вихідних днях вчителі молодших класів у ліску організовували гру «Розвідники».
Восени допомагали колгоспові збирати урожай цукрових буряків, помідорів. Після роботи там розпалювали вогнища, гріли руки, пекли буряки, які були дуже смачні.»
Будівництво Тіньківської восьмирічної школи розпочали восени 1957 року.
Будували за одним типовим проектом одночасно 10 шкіл в селах, що були переселені з територій, затоплених водами Кременчуцького водосховища. Згідно з проектом школа розрахована на 400 учнівських місць. Будували школу, якщо не враховувати запрошених будівельників із Західної України, своїми силами. Кваліфікованих спеціалістів не вистачало. Приходилось час від часу відряджати робітників до Черкас чи Золотоноші на стажування. Саме з цих причин робота над спорудженням об’єкту сповільнювалась.
Будівництво школи було завершене в 1960 р.
Навчання в новозбудованому приміщенні розпочате в квітні 1960 р.
Педагогічний колектив Тіньківської восьмирічної школи. Прибл. 1965 р.
В той час педагогічний колектив школи нараховував 20 вчителів (див. фото вище):
Дудник Іван Федотович – директор школи (середній ряд, 4 зліва).
Мінько Семен Савович- завуч, учитель фізики (с.р., 3 зл.)
Миколенко (Меркотан) Євдокія Савівна – учителька української мови і літератури (с.р., 6 зл.)
Вусата (Дудник) Євдокія Степанівна – учителька німецької мови(в.р., 3 зл.)
Фесенко Зіна Дмитрівна – учителька української і російської мови.
Чепурна Галина Іванівна – учителька російської мови і літератури(с.р., 2 зл.)
Пшиченко Валентина Іванівна – учителька російської мови і трудового навчання(в.р., 3 спр.)
Лихошерст Устина Климівна – учителька біології і хімії (в.р., 2 спр.).
Прудка Ліза Савівна – учителька математики (н.р., 2 зл.).
Романенко Олександра Василівна – старша піонервожата.
Тининика Григорій Логвинович – учитель трудового навчання (н.р., 3 зл.).
В 1966 році Тіньківську восьмирічну школу реорганізовано в середню.
Перший випуск десятикласників відбувся в 1968 р.
Святковий марш на травневій демонстрації. Тіньки. 1980 р.
Хронологія подій
В 1965 р. з числа учителів школи створено самодіяльну капелу бандуристів, організатором і керівником якої став учитель музики Півненко Іван Миколайович.
В 1966 р. восьмирічна школа реорганізована в середню. Перший випускний вечір відбувся в 1968 році. Тоді випускниками школи стали 38 учнів.
В 1982 р. побудоване нове приміщення шкільної їдальні.
В 1988 р. учителька української мови і літератури Нещадименко Ольга Степанівна провела перший в районі урок народознавства.
В 1989 побудоване та введене в експлуатацію нове приміщення навчально-виробничої майстерні.
В 1990 р. зусиллями юних краєзнавців під керівництвом організатора позакласної виховної роботи Жадан Т.Д. в школі створено кімнату-музей історії та етнографії. В 2010 р. вона набула статусу музею.
В 1992 році в школі обладнано перший кабінет інформатики, в якому встановлено комплект ЕОМ “Електроніка БК-11”.
З 1994 до 2008 року – викладання навчальних предметів за модульно-розвивальною системою навчання.
В 2000 р. в школі появився перший і на той час єдиний у школі персональний комп’ютер IV покоління.
В 2009 р. 17 комп’ютерів об’єднано локальною мережею з виходом до Інтернету.
В 2018 р. розпочав навчання 1 клас Нової Української Школи.
В 2020 р. їдальня забезпечена витяжною системою та електрообігрівом. В цьому ж році педпрацівники отримали вихід до інтернету із смартфонів через WiFi роутер.
В 2021 р. в школі запрацювала нова автономна теплогенераторна.
В 2023 р. прийняте в експлуатацію сховище, обладнане в підвальному приміщенні головної будівлі школи.
Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає природа. З дитячих років ми звикаємо до навколишнього світу. Любимо бувати в лісі, полі. Дивимось на квіти, дерева. Радіємо спілкуванню з природою, милуємось її красою. Шепіт води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і різноманіття рослин -…
Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється мода, та ніколи не можуть зникнути з пам’яті людської добрі традиції, їхні обереги не дають забути, що ми діти свого народу. І серед цих тотемів завжди буде українська хустка, як генетичний код, як невід’ємний елемент рідної культури. Споконвіку українки носили хустку, яка вважалась…
Традиційно, щороку, в третій четвер травня Україна відзначає унікальне національне свято – День вишиванки, яке спонукає кожного свідомого громадянина до свідомого патріотичного вчинку – провести цей день у вишиванці. Нині вишиванка є символом, який об’єднує людей з різними політичними, релігійними поглядами чи мовою . Саме тому її можна вважати сучасною(!)…
Корисним для України можна бути і в тилу, надаючи посильну допомогу українським воїнам. І тому учні нашого закладу разом з батьками зібрали солодощі, теплі речі, варення, тощо. Діти виготовили обереги та вітальні листівки. Вчителі й технічний персонал приготували мариновану та квашену капусту, смачні млинці з різними начинками. Зібрані речі та…
Мистецтво зачіски відіграє важливу роль у створенні того чи іншого образу людини. Вдало дібрана укладка волосся та вмілий макіяж покращує настрій, дарує радість і щастя. Вона свідчить про зовнішній і внутрішній емоційний стан, і є важливим елементом іміджу, унікальним інструментом його самовиявлення. Щоб бути гарним щодня, необхідно ретельно доглядати за…
