Пам’ять наша ніколи не згасне


Співають коники у житі,
А жито мріє на ланах.
Отак би в світі жити й жити,
Аби лиш хліб у хаті пах.

Аби лиш хліб… А як немає?
Тоді немає і життя.
Народ мій ціну й крихті знає –
Він повернувся з небуття

Події 1932-1933 років стали для України національною катастрофою. За різними даними голодною смертю померло від 4 до 9-12 мільйонів осіб. Люди загинули через те, що у них було забрано останній шматочок хліба, останню надію на порятунок, останній подих життя.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а ця страшна трагедія хвилюватиме серця людей. Вона завжди буде об’єднувати одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині горить незгасним вогнем у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

Цим відеозаписом учні нашого закладу ще раз нагадують про геноцид проти української нації, внаслідок якого обірвалося життя мільйонів ні в чому невинних людей.

Башлик Наталія, педагог-організатор
Author: Башлик Наталія, педагог-організатор

педагог-організатор

Башлик Наталія, педагог-організатор

педагог-організатор