Вчитель і підліток

Оксана Васіна/ Листопад 23, 2015/ Психологія/ 0 comments

Основні стратегії та правила конструктивної поведінки вчителя у взаємодії з підлітками
Правило 1. Акцентування уваги на вчинках (поведінці), а не на особистості учня.
Розпочинати свою роботу слід з акуратного й конкретного опису поганої поведінки учня. Описуйте поведінку, не оцінюючи її. Пояснюючи дитини, чому її вчинки так засмучують вас, уникайте слів „погано”, „неправильно”, „безглуздо” тощо. Суб’єктивні, оцінкові слова викликають роздратування учня, „заводять” нас самих і відволікають від вирішення проблеми.
Учитель повинен бути рішучим і водночас доброзичливим стосовно учня, який здійснив учинок, щоб у нього не виникало бажання захищатися і не зник інтерес до самого спілкування з вами. Це правило може бути вираженим таким девізом: „Те, що ти робиш, має бути негайно припинено, але я все ще з симпатією ставлюся до тебе!”. Ця настанова декларує Вашу віру в учня, сприяє зростанню його самоповаги.
Правило 2. Позбавтеся негативних емоцій.
Коли учень демонструє „погану” поведінку, наші власні емоції можуть бути дуже неприємними. Це може бути гнів, обурення, страх або безпорадність. Те, що відчуває учитель, цілком нормально, адже учень руйнує навчальний процес, заважає працювати вам і класу. Але, контролюйте негативні емоції! Коли нами опанували гнів та обурення, ми вже не спроможні ані тверезо мислити, ані логічно діяти. Гірше того, ми демонструємо ці негативні емоції учням своєю інтонацією, мімікою, усім своїм виглядом. Наш гнів – це те, чого домагається учень, який прагне влади. Якщо ми демонстуємо свої негативні емоції, стимулюємо такого учня продовжувати свою поведінку.
Коли учитель керує своїми негативними емоціями, він: а) просто позбавляє бажаної реакції порушника дисципліни; б) готує основу для успішної взаємодії.
Підліткі завжди готові грати, коли чинять щось не так. Вони очікують певної реакції, яку можна передбачити, закидають „гачок”, ми ловимо його і гра розпочинається. Учні миттєво викликають у Вас реакцію гніву, заради цього гра й вигадувалася. Спробуйте відмовитися від гри. Це не просто. Один зі способів – контролюйте негативні емоції.
Правило 3. Не посилюйте напруження ситуації.
Ніколи не робіть і не кажіть того, що може посилити напруження ситуації як для учня, так і для Вас. Розглянемо типові помилки вчителів у реагування на витівки учнів. Учитель помиляється, коли у напруженій ситуації:
•підвищує голос;
•вимовляє фразу типу : ”Учитель поки що тут я”;
•починає кричати;
•використовує такі пози і жести, які тиснуть: напружені пози, стиснуті щелепи, зчеплені руки, розмова „крізь зуби” тощо;
•уживає принижувальні, образливі слова, сарказм;
•звертається до оцінювання характеру або особистості учня;
•залучає до конфлікту сторонніх людей;
•робить узагальнення на зразок: „Ви всі однакові”;
•порівнює одного учня з іншим.
Деякі з цих реакцій можуть припинити вчинок на певний час. Утім, плата за нетривалий спокій виявляється занадто високою. Негативний ефект від такої поведінки учителя завдає більше шкоди, ніж сама його причина.
Правило 4. Дозвольте учневі зберегти гідність.
Учні, особливо владолюбці, на заспокоюються доти, доки не влаштують виставу. Водночас вони знають, що вчитель сильніший і має свої методи, аби змусити їх учинити правильно. Такі учні зрештою роблять те, про що їх просили, але по-своєму. Вони грають у гру, яку так і можна назвати: „По-своєму”. У цій грі підліток дає нам те, про що його просимо, але з обмовкою: „Я це зроблю, але по-своєму, не Вашим способом”. Чомусь саме це найбільше обурює нетерплячого роздратованого учителя. Згоду підкоритися він сприймає як демонстрацію слабкості, вимагає цілковітого підкорення собі – і викликає нову хвилю конфронтації. Мудрий учитель уміє грати у гру „По-своєму”, тому що він знає – якщо він грає в цю гру разом з учнем, він дає йому можливість зберегти гідність і водночас отримує те, що потрібно.
Правило 5. Демонструйте моделі неагресивної поведінки.
Конфронтація вибиває з колеї обох учасників конфлікту, емоції легко виходять з-під контролю. За такої ситуації люди часто починають поводитися агресивно.Крик, звинувачення, образи – усе це риси агресивного спілкування.
Найбільша користь цього правила у тому, що підлітки досить швидко переймають неагресивну модель поведінки. Вони роблять те, що роблять дорослі, говорять так, як говоримо ми. І якщо учитель дозволяє собі поводитися агресивно, таке дозволять собі й підлітки.

Оксана Васіна
психолог

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*