Адаптація 1- го класу до нових умов навчання.

admin/ Листопад 11, 2015/ Заставки сторінок/ 0 comments

  Психолого – педагогічний мінімум  для учнів 1 – го класу шестирічного віку (методика Н.А. Побірванко «Базовий компонент»)

   У вересні – жовтні   2015 р. психологічною службою школи проводилось дослідження рівня адаптації  учнів 1-го класу  до навчання  в школі.
   Тема: визначення рівня адаптації учнів 1-го класу до навчання у школі І – ІII ступенів.
   Для дослідження рівня адаптації учнів 1-го класу до навчання було проведено:
         1. «Написання віку»
Мета:
•    визначення рівня розвитку дрібної моторики;
•    аналіз зорово – моторної координації;
•    оцінка психологічної зрілості
2. «Статева ідентичність»
Мета:
•      оцінка розуміння дитиною статевої ідентичності;
•       визначення соціально – психологічної зрілості дитини, яка досягла шестирічного віку;
•       аналіз зорового сприймання.

3. «Самооцінка»
Мета:
•    визначення рівня самооцінки дитини при вступі до 1-го  класу шести річок;
•    оцінка впевненості у собі, здатність до самоаналізу.
4. «Два будиночки»
 Мета:
•    визначити мотиваційну готовність дитини до навчання в школі.
5. «Емоційна адаптація»
Мета:
•    визначення емоційної адаптації дитини до нових навчальних умов;
•    оцінка самопочуття дитини вдома;
•    виявлення навичок спілкування;
•    аналіз соціально – психологічної зрілості.

6.     Вивчення психологічного клімату:
–         соціометрія;
–         визначення характеру психологічного комфорту учня у класі («Неіснуюча тварина», «Дерево»).
7.     Психологічна профілактика та корекція дезадаптації учнів 1 класу:
–         робота з педколективом (бесіди, консультації за результатами соціометрії, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу  на клас і окремих учнів, учнів «групи ризику»;
–         робота з батьками (виступ на батьківських зборах про віковий період, допомогу батьків дітям з різними індивідуально-психологічними  особливостями; індивідуальні консультації щодо налагодження дитячо-батьківських стосунків, переадресування до інших спеціалістів; робота з соціально-неблагонадійними сім’ями);
–         корекційні заходи з учнями (групові і індивідуальні бесіди, елементи соціально-психологічного тренінгу, розгляд кризових ситуацій у колективі класу).
8. .     Виявлення причин дезадаптації і труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів:
–         індивідуальна психодіагностика;
–         спостереження за поведінкою під час індивідуального  обстеження;
–         бесіди і консультації батьків;
–         бесіди з учителями.

Висновки та рекомендації
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА
1) Приділяти увагу внутрішньому стану дитини.

2) Проявляти витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорювати її протиправні вчинки.

3) Здійснювати систематичний контроль за життєдіяльністю дитини.

4) Сприяти особистісному зростанню дитини.

5) Розвивайте зв’язне мовлення дітей. Вчить дитину переказувати казки, зміст мультфільмів.

6) Складайте розповіді за допомогою картинок.

7) Слідкуйте за правильною вимовою і дикцією дітей. Промовляти скоромовки.

8) Розширюйте й збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками.

9) Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте її найменші вияви.

10) Не критикуйте дитину при свідках. Аргументуйте свої заборони та вимоги.

11) Намагайтеся дивитися на світ очима дитини, будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

12) Старання дитини обов’язково мають бути визнаними.

       РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ 1-ГО КЛАСУ:
– враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції;
– індивідуальний підхід до учнів та їх можливостей, щоб не послабити нервову систему, не знизити самооцінку та мотивацію до засвоєння знань;
– не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність, краще об`єднайте їх у групи, що працюватимуть разом;
– порівнювати роботи учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших;
– уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів “завжди”, “ніколи”;
– створюйте ситуації успіху, хваліть учня за найменші досягнення;
– надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого;
– давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах);
– залучайте до спільної діяльності для згуртування колективу.
       ПОРАДИ БАТЬКАМ:
1.    Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови наслідуючи, слу¬хаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
2.    Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілку¬ються з нею. розмовляють. Виявляйте го¬товність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувай¬те: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
3.    Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладають¬ся основи впевненості в собі Та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від сту¬пеня раннього мовного розвитку залежати¬ме подальший процес розвитку дитини в школі.
4.    Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
5.    У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та анти¬патії. Поважайте її неповторність.
6.    Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.
7.    Забезпечуйте дитині широкі можли¬вості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
8.    Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовува¬ти, будувати, складати невеликі за розмі¬ром деталі, зображення тощо.
9.    Забезпечуйте всі можливості та умо¬ви для повноцінної гри дитини. Гра—це її провідна діяльність, це її ро¬бота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготов¬лена до навчання в школі».
10.    Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ято¬вування.
11.    Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьо¬годні пропонується багато ігор, головоло¬мок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
12.    Запровадьте для дитини вдома єди¬ний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.
13.    Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
14.    Необхідною умовою емоційно-вольо¬вого розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
15.    Не завищуйте і не занижуйте само¬оцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

admin
Валовенко А.Д. - директор школи

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*